19 березня народилася надзвичайно красива й талановита жінка – поетеса Ліна Костенко. Її творчість – це не просто поезія, а й своєрідний літопис української душі. Ліна Костенко – явище унікальне в українській літературі.
Її голос – це голос правди і честі, який звучав крізь десятиліття мовчання й цензури. У часи, коли слово було зброєю, вона обирала його, щоб захищати українську ідентичність, культуру, історію. Її поезія – це протест проти будь-якої несправедливості, проти приниження людської гідності. «Митцю не треба нагород, його судьба нагородила», – у цих словах – життєве кредо поетеси.
Серед найвідоміших творів Ліни Костенко – романи у віршах «Маруся Чурай» (саме за цей твір вона отримала Державну премію ім. Т.Г. Шевченка у 1987-му) та «Берестечко», збiрки поезії «Неповторність», «Вiтрила», «Проміння землі», «Сад нетанучих скульптур2, а також прозовий роман «Записки українського самашедшого».
Сьогодні голос Ліни Костенко звучить особливо актуально. Ліна Костенко – це не просто поетеса, а й моральний авторитет нації. Її життєва позиція – це приклад для наслідування. Вона завжди залишалася вірною своїм принципам, не йшла на компроміси із совістю. Багатогранна творчість Ліни Костенко має значний вплив на українців, адже формує національні ідеї, сприяє духовному та філософському мисленню.
