29 травня 2023 року рідній НУА виповнюється 32 роки...
Багато це чи мало? Напевно, у розрізі всесвітньої історії це – мить. Але якщо поглянути на це число крізь призму людського життя, то це практично її половина...
Сьогодні в Академії залишилися одиниці, хто стояв біля витоків її створення, але на щастя ми маємо можливість ще поспілкуватися з більшістю з них і дізнатися багато цікавого з початкового періоду її становлення.
Вже якось доводилося висвітлювати деякі цікаві історії перших років НУА до її попередніх ювілеїв, але оскільки таких подій було чимало, дозволю собі до дня народження нагадати про ще одну традиційну сторінку життя Академії, народжену тоді, на самому початку. І мова піде про поїздки та подорожі, адже, як відомо, ніщо так не єднає людей, як спільні справи! І це стосується не лише праці, навчання, інтересів, а й відпочинку.
Першою в історії НУА стала екскурсія до Києва, якою було нагороджено команду факультету БУ за перемогу у найпершій грі у КВК у листопаді 1992 року. Це була одна з найбільш «пам'ятних» поїздок у моїй біографії, але про неї якось іншим разом. Хоча, якщо чесно, то і вона, незважаючи на труднощі, пов'язані з початком 90-х, все ж таки вдалася на славу і стала спонукальним мотивом до організації наших подальших подорожей.
Але найпершими саме у великому складі студентів та викладачів НУА стали поїздки до Полтави (восени 1993 року), Софіївський національний парк (навесні 1994 р.) та Керч (навесні 1995).
Напевно, саме в Полтаві я вперше відчув якесь неймовірне почуття об'єднання, єдиного цілого, незважаючи на різницю у віці та положенні, чого ніколи не відчував раніше, у свої студентські роки. Так, ми дружили між собою, нам могли подобатися якісь окремі викладачі… Але щоб ось так, єдиною родиною, дружно будувати плани і вирішувати поставлені завдання, незважаючи ні на які складнощі! Це прийшло саме у тих поїздках.
До речі, тоді закладалися й багато традицій, зокрема, досить суворих (на перший погляд). Досі пам'ятаю, як у Керчі було дано команду про виїзд на екскурсію рівно о 10 ранку, але... дві студентки запізнилися. І за розпорядженням ректора на них чекати не стали, незважаючи на жалібні погляди та прохання присутніх. Проте після такого уроку довгі роки було виключено запізнення на будь-які академічні заходи. До речі, увечері, після нашого повернення до готелю, студентки знову приєдналися до нас із обіцянкою більше ніколи і нікуди не запізнюватися!
Але, мабуть, найяскравішою з перших поїздок стала екскурсія у Софіївський національний парк, розташований у місті Умань. Сама поїздка зайняла 4 дні, з яких два пішло на дорогу, а два ― на приголомшливі екскурсії чудовим парком, які завершувалися не менш дивовижними вечорами, що нагадували задушевні зустрічі у колі близьких друзів. І всі завжди лише разом, що також стало доброю традицією НУА. Сьогодні навіть важко собі уявити, як на узліссі, на пагорбі, внизу якого розкинулася блакитна озерна гладь, ми всі, студенти та викладачі, танцювали в променях сонця, що сідало і стрибали через багаття... Була така атмосфера, що хотілося обійняти весь білий світ і подарувати йому тепло своєї душі! Таке не забудеться ніколи!
На завершення скажу, що НУА ніколи не відмовиться від своїх традицій і як тільки до нашого будинку повернеться мир, ми обов'язково знову всі разом поринемо в захоплюючий світ подорожей, спілкування та незабутніх вражень!!!
Декан факультету БУ, проф. Астахов В.В.
