18 вересня виповнюється 180 років від дня народження Михайла Петровича Драгоманова.
Він увійшов в історію української культури і літератури як відомий історик і філософ, літературний критик і публіцист, фольклорист і культуролог. Іван Франко, Леся Українка називали його своїм учителем. За 30 років наукової, літературної та публіцистичної діяльності М.П. Драгоманов написав понад дві тисячі праць. Тільки фольклористика складає майже 10 томів.
Народився Михайло Петрович у м Гадячі на Полтавщині в дрібно-дворянській родині. У 1863 році закінчив навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету і був залишений на кафедрі загальної історії. Тут же він написав перші свої дослідження з історії Римської імперії.
У 1870 році захистив магістерську дисертацію «Питання про історичне значення Римської імперії і Тацит». Зі студентських років М. Драгоманов перебував у вирі суспільно-політичних подій. Він сміливо виступив на захист прогресивних педагогічних реформ, активно брав участь у перепохованні Тараса Шевченка, в заходах «Київської громади» та створеного в 1873 р «Південно-Західного відділення Російського географічного товариства».
У 1874 році очолив демократично налаштовану газету «Київський телеграф». М. Драгоманов вважав, що українська література, народна і письмова, не поступається іншим слов'янським літературам.
Велике значення мала розробка Драгомановим концепції народності літератури. Одним з перших в українському літературознавстві звернувся до аналізу романтизму як напряму в мистецтві.
На честь М. П. Драгоманова названі вулиця в Києві, у Львові, Луцьку, Полтаві та Дніпрі. До 20 вересня 1936 року ім'я Драгоманова носив провулок у Харкові (нині - вулиця Квітки-Основ'яненка). На честь М. Драгоманова в Гадячі встановлена пам'ятна дошка в урочищі Зелений Гай, де жила сім'я Драгоманових.
