Сьогодні світ шанобливо схиляється перед постаттю геніальної Лесі Українки, відзначаючи 152-гу річницю від дня її народження.
Якщо б Леся Українка жила в наш час, то її б назвали дитиною-індиго. Її обдарованість проявилася змалечку – уже в 9 років майстриня слова склала свій перший вірш «Надія». Із дитинства вона мала хист до музики: п’ятирічною грала на роялі. У 19 років написала серйозну педагогічну працю – підручник «Стародавня історія східних народів». Також навчалася в художній школі М. Мурашка в Києві. Мала здібності до вивчення іноземних мов, володіла більше 10, включно з латиною та давньогрецькою.
Через хворобу вона взагалі не вчилася у жодній школі, але, незважаючи на це, стала однією з найосвіченіших жінок у Європі.
У Лесі було багато імен, які вона час від часу використовувала. Ось лише деякі з них: Лілія, boule vagabonde, Фея, Саламандра, Зея, Косач-Квітка, Блакитна троянда. Свій псевдонім «Українка» запозичила ще 13-річною в М. Драгоманова, який підписувався «Українець». Саме так вона й підписала свій перший надрукований вірш «Конвалія»: Леся Українка.
Вона багато сил доклала до модернізації та реформування літературної української мови. Цей процес отримав назву «кування» – нові слова виковуються й творяться наново. Саме так Леся «викувала» неологізми «промінь» і «провесна».
Леся Українка збагатила українську літературу новими образами й мотивами. На зламі ХІХ–ХХ ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, вона стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.
У трактуванні переконань поетеси старанно оминалася її українська національна ідея. Практично вся творчість Лесі Українки, не втрачаючи загальнолюдського змісту, спрямовувалася до реальної мети – «абсолютно вільної України».
Своєю творчістю Леся Українка здобула вершин європейського рівня. Європеїзм письменниці – найхарактерніша риса її літературної творчості. Леся Українка була справжнім європейцем української нації, українською поетесою, що досягла найвищого рівня літературної творчості й зрівнялася з кращими письменниками світової літератури. Вона виводила українську літературу з вузьких провінційних стежок на широкий шлях західноєвропейського письменства.
