Протягом своєї 40-літньої творчої активності митець надзвичайно плідно працював не лише як письменник і перекладач, а і як літературний критик і публіцист, багатогранний учений.
Лише частину спадщини великого українського письменника опубліковано в 50 томах. Перекладацький доробок Франка охоплює величезний діапазон світового письменства та усної народної творчості від найдавніших часів до поч. ХХ ст. Письменник переклав українською мовою близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур.
Іван Франко не відвідував Харкова, але протягом усієї діяльності був тісно пов’язаний з нашим містом. Творчі зв’язки єднали поета з харківськими вченими. Видання Харківського історико-філологічного товариства широко використовувались у його науковій діяльності. І. Франко високо цінував праці О. Потебні зі славістики та етнографії, діяльність його учня М. Сумцова, з яким тривалий час листувався й співпрацював, а також цікавився дослідженнями Д. Багалія. За поданням М. Сумцова вчена рада Харківського університету в 1906 р. у зв’язку з 50-річчям поета обрала його почесним доктором російської словесності, а ректор Д. Багалій підписав ювілярові лист-повідомлення.
Іван Франко – не просто талановитий літератор, розважливий критик та гострий публiцист. Це рiдкiсний у свiтовому контекстi й унікальний в українськiй iсторiї приклад універсального генiя – усебiчно обдарованої й гармонiйно розвинутої творчої особистостi, що реалiзувала власний потенцiал не в однiй, а одразу в багатьох галузях науки й культури.
